В Україні діють нові правила споживчого кредитування

10 червня набув чинності Закон України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII "Про споживче кредитування".

Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Споживчим кредитом вважаються грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Закон встановлює заборону надавати споживчі кредити в іноземній валюті.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. У свою чергу, споживач зобов’язаний надати кредитодавцю підтвердження, що він ознайомився з відповідною інформацією.

У подальшому споживач, який внаслідок ненадання йому інформації або надання її в неповному обсязі чи надання недостовірної інформації уклав договір на менш сприятливих для себе умовах, ніж ті, що передбачені у цій інформації, має право вимагати приведення укладеного договору у відповідність із зазначеною інформацією шляхом направлення кредитодавцю відповідного письмового повідомлення. Кредитодавець зобов’язаний привести договір у відповідність з умовами, зазначеними у наданій інформації, протягом 14 днів з дати отримання такого повідомлення.

У договорі про споживчий кредит повинна міститися така інформація:

 найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);

  тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;

 загальний розмір наданого кредиту;

 порядок та умови надання кредиту;

 строк, на який надається кредит;

 необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов’язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);

 види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);

 процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;

 реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені;

 порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

 інформація про наслідки прострочення виконання зобов’язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов’язання за договором про споживчий кредит;

 порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

 порядок дострокового повернення кредиту;

 відповідальність сторін за порушення умов договору.

 При цьому у договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

 Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

 Споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

 Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

 Споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Однак право на відмову від договору про споживчий кредит не застосовується щодо договорів про споживчий кредит, виконання зобов’язань за якими забезпечено шляхом укладення нотаріально посвідчених договорів (правочинів), та споживчих кредитів, наданих на придбання робіт (послуг), виконання яких відбулося до закінчення 14-денного строку відмови від договору про споживчий кредит.

Також споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути передбачено обов’язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа.

 Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов’язаний здійснити відповідне коригування зобов’язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів. Договором про споживчий кредит може встановлюватися порядок дострокового повернення споживчого кредиту з урахуванням положень частини третьої цієї статті.

 Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов’язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

 Кредитодавцю забороняється відмовляти споживачу в прийнятті платежу у разі дострокового повернення споживчого кредиту.

 Кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку плату, пов’язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про споживчий кредит, що передбачає сплату споживачем будь-якої плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною.

 У разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

 Також Закон встановлює черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит

 У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов’язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом, у другу чергу - сума кредиту та проценти за користування кредитом та у третю чергу - неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

 Споживач, який порушив своє зобов’язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

 У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов’язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов’язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Варто зазначити, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця, договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів, кредити, що надаються за договорами, укладеними в результаті врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом, кредити, що надаються виключно в рамках відповідних державних програм або програм органів місцевого самоврядування, кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, та кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду.

Джерело: Українське право